Ремонт кабельної теплої підлоги
Ремонт електричного нагрівального кабелю та пошук несправностей являють собою складне завдання, що вимагає спеціалізованого обладнання та досвіду роботи з ним. Однак можна розглянути встановлення ремонтних муфт на пошкоджені ділянки кабелю, з чим часто стикаються фахівці з укладання плитки, демонтажу та заливки стяжки.
При демонтажі плитки та збиванні рівня стяжки часто виникають непередбачені пошкодження кабелю через його приховане розташування або відсутність інформації про наявність системи теплої підлоги. У таких випадках можна провести самостійний ремонт або звернутися за допомогою до спеціалізованого сервісу. Важливо розуміти, що пошкоджений кабель не можна залишати без уваги, навіть якщо його тимчасово заізолювати ізоляційною стрічкою. З часом ситуація лише погіршиться, і в кінцевому підсумку доведеться розбивати плитку.
Нагрівальний кабель з пошкодженою ізоляцією, але цілою нагрівальною жилою, у сухій стяжці може продовжувати працювати протягом тривалого часу. Однак, якщо волога проникає під оболонку кабелю, починається руйнування ізоляції, що в кінцевому підсумку призводить до зниження опору ізоляції (з 20 ГОм до десятків мегаОм) і можливої відмови кабелю.
Муфти. З’єднувальні муфти, де відбувається перехід від силового кабелю до нагрівального, створюються кожним виробником з використанням схожих технологій, але із застосуванням різних матеріалів. Резистивні нагрівальні кабелі поділяються на одножильні та двожильні.
- Одножильні кабелі мають два холодні кінці для підключення до терморегулятора
- Двожильні мають один силовий трижильний кабель, який підключається до регулятора, і кінцеву муфту, що замикає нагрівальні жили в кінці кабелю.
Дроти нагрівального мату відрізняються тільки розміром зовнішнього діаметра: двожильні мають діаметр 3.5мм / 6,9мм, а одножильні – 3мм / 5.8мм. Кожна заводська довжина кабелю являє собою готову секцію з розрахунковим опором і потужністю, що виділяється. Її не можна обрізати або подовжувати довільно. Резистивний кабель можна вкоротити не більше ніж на 5-10% довжини при ремонті. Ремонтна муфта, при правильному встановленні, не погіршить характеристики кабелю і не вплине на його потужність. Іноді при виключенні невеликої ділянки кабелю він стає навіть потужнішим, оскільки його загальний опір зменшується. Варто зазначити, що різні позиції нагрівального двожильного кабелю мають несиметричні нагрівальні жили, тому при встановленні ремонтної муфти необхідно звернути увагу на переріз і структуру нагрівальних жил. Якщо раніше випускалися пластикові з’єднувальні муфти, то зараз в основному виробляють тільки клейові термоусаджувальні муфти з пластиковим сепаратором для розділення провідників усередині, оскільки старі муфти через вплив води з часом можуть почати протікати і руйнуватися.
Муфтування. Для встановлення муфти вам знадобляться пасатижі, бокорізи, ручний прес, інструмент для опресування гільз, інструмент для зачистки ізоляції та промисловий фен.
Також зрозуміло необхідний сам ремонтний набір для гріючого кабелю (гільзи та термоусадки). Він може бути або у варіанті з додатковими малими термоусаджувальними трубками (фото 1).
Або без них, але тільки тоді, коли застосовуються гільзи із зовнішнім пластиковим діелектричним ізолятором (фото 2).
Якщо розрив стався в самому нагрівальному кабелі. У першу чергу необхідно зачистити від ізоляції нагрівальні осердя (по 1 см буде достатньо). Далі з обох сторін у гільзи (з внутрішнім діаметром 1.5 або 2.5 мм) потрібно вставити гріючі жили (складені вдвічі для збільшення якості контакту та площі з’єднання) і опресувати їх. Для двожильного кабелю потрібно таким чином відновити цілісність двох таких жил, а для одножильного відповідно однієї.
- Якщо ви використовуєте гільзи без пластикового ізолятора (з першого фото), то не забудьте перед опресуванням надіти малі термоусаджувальні трубки.
- В обох наборах присутня середня термотрубка – одягається тільки поверх муфт гріючих жил (без екрана, він має бути за нею, його закриє велика термоусаджувальна трубка) і основна велика термотрубка, яка закриває повністю всю муфту.
- Кабель може натягувати вологу на значну відстань до 5 м при довгому знаходженні у воді, перевірте, чи не вологий він, якщо волога є, то просушіть його.
Гільза затискається кліщами з плавними губками, щоб не розколювало ізолятор, а плавно обтискало по довжині гільзи.
- Т-подібні кліщі можуть продавити ізолятор, і є можливість, що при потраплянні вологи, наприклад, зворотної з-під зовнішньої оболонки при затекшому кабелі, знизиться опір ізоляції між гільзами або екрануючим заземлювальним дротом з усіма наслідками.
Екрануючу захисну оплітку краще з’єднати окремим дротом в ізоляторі (як на фото зліва). Такий метод виключає продавлювання зовнішніх термоусадок, при нагріванні, екрана на з’єднувальні гільзи всередині. У другому наборі пластикова ізоляція добре прикриває контакт, а якщо робити муфту з першого ремонтного набору (фото 1), то там надаються звичайні гільзи без діелектричного ізолятора. Вони закриваються тонкою термоусадкою, що вимушено збільшує загальну довжину муфти для зміщення гільз при монтажі в бік, і яка є їхнім ізолятором, але термоусадки при нагріванні розм’якшуються і можливий пробій при сильному здавлюванні гільз зовнішньою термоусадкою при муфтуванні будівельним феном. Така проблема зустрічається в заводських муфтах нагрівального мату, де немає всередині пластикового сепаратора, що розділяє жили. Мінімум висоти муфти, але зростає небезпека її виходу з ладу.
Після опресування потрібно на промисловому фені виставити 300-350 градусів і нагріти по черзі малі термотрубки (якщо набір з першого фото), далі середню термотрубку (що закриває смуфтовані гріючі жили) і основну велику термотрубку, яка закриє всю муфту.
- Зафеновувати необхідно з перекриттям в 1 см одна одної та проміжним повним остиганням із затвердінням без зміни положення. Інакше можливе відшарування виступившого клею з оболонкою кабелю при незастиглій термоусадці і деформації кабелю на вигин.
- Якщо ви сильно обрізали гріючий кабель і вам не вистачає довжини, щоб смуфтувати 2 кінці, то можна використовувати подовження за допомогою звичайного мідного дроту, зробивши 2 муфти (переріз має відповідати навантаженню, чим потужніший комплект, тим більший переріз дроту).
Перевірка. Далі необхідно провести перевірку після ремонту за допомогою мегомметра, застосовуючи робочу напругу не менше 2500 В для вимірювання опору ізоляції кабелю, і переконатися в його надійності. Якщо опір ізоляції при такій напрузі становить менше 500-50 МОм, це вказує на наявність вологи в кабелі або інше пошкодження зовнішньої оболонки, а значення в кілька Мегаомм можуть свідчити про можливе пошкодження нагрівальних жил. Такий кабель не можна використовувати, так як його робота становить лише питання часу, який обов’язково призведе до виходу з ладу і необхідності ремонту. При використанні мегомметра з більш низькою напругою опір ізоляції кабелю може збільшуватися, що не дає об’єктивну оцінку його стану, а також не дозволяє провести надійну діагностику. Тільки вимірювання опору на цілісність нагрівальної жили (700-11 Ом в залежності від довжини кабелю) може бути виконано за допомогою таких інструментів, як тестер. Отже, опір будь-якого нагрівального кабелю або матеріалу повинен становити не менше 0,5-1 ГОм при використанні напруги 2500 В. Менші значення вказують на пошкодження зовнішньої ізоляції або інші проблеми. Незважаючи на те, що європейські норми встановлюють опір ізоляції не менше 20 МОм, практика ремонтів і первинної діагностики показує, що оптимальне значення становить не менше 0,5 ГОм.